Недільне читання #1

3 Травня 2020 19:46

читаємо статтю-сповідь програміста про повернення до математичних засад

Cure Impostor Syndrome with Functional Programming: Journey of a senior developer switching to functional programming від Луиса Трюшо

Черговий день карантину почався з рутини – читання пошти, перегляд новин, вивчення чергової глави з посібника з курсу “Створення та підримка ціностей в організаціях”. Потім для зміни обставин та відпочинку на зміну рутині прийшов серіал “Голлівуд” 2020, який не дивлячись на легкість жанру та заяложений сюжет, напрочуд виявився дуже хорошим за меседжем та грою акторів… але в парарлелі до нього я читав статтю, якая й стала моїм сьогодняшнім сюжетом.

Я не вірю євангелістам, мні здається що вони частіше за все бувають просто вискочки, що вгризлись у популярну ідею та, не маючи за душею свого, просто розкручують її завдяки, аби-якому акторському мистецтву та харизматичному вмінні тримати публіку у німому очікуванні дива! Стаття має саме таку назву “Лікування синдрому самозванця функціональним програмуванням” Луіса Трюшо.

Автор – практичний програміст з 10-ти річним стажем та позицією сеньора та, з недавніх часів, працює викладачем а також пише статті для соціальної мережі Medium.com.

Сповідь програміста-практика, що визнає себе винним в усіх смертельних гріхах сучасного програмування, викликає певну симпатію та притягує увагу: “Who, after a degree and ten years of practice in a field, can feel like an impostor; an eternal newbie? Programmers, of course.”

Ми – викладачі, поміж іншим, займаємось тим, що створюємо самозванців, вискочок, довічних нубів? Ми навчаємо всьому цьому: “DDD, design patterns, API, microservices, TDD, linters + prettiers, comments, GitFlow, best frameworks and libraries, Docker, CI/CD and DevOps, KISS, Redux, ReactiveX, Agile management, task runners and transpilers, pair programming and reviews, etc.”

ТАК! Це все купа спагетті коду в голові новонароджених програмістів! Ми програмуємо студентів робити помилки та потім стоїчно переборювати їх! “It’s bug oriented programming.”

Коли я підішов до другої частини статті – я зрозумів що це проповідь! Ничим іншім це назвати неможливо! Послухайте це:

“Stop filling the endless void with more code.”

“Stop combining unreliable tools without knowing the basics.”

“Stop developing new data structures, without expressing the potential of existing ones.”

“Stop being an impostor.”

“Have you heard about functional programming?”

Неймовірно! Побачите і будьте щасливі! Далі іде проповідь праведного шляху.

Я все ще непевний та ще у пошуку. Я все ще на початку цього шляху. Але статті як ця дають надію, що наші студенти зможуть скористатись порадою: “I still have everything to learn from math, because I avoided it for all those years. But now, my impostor syndrome begins to vanish.”

Сподіваюсь у вас знайдеться 9 хвилин на читання цієї статті та на міркування над декількома новими аргументами!

Будьте функціонально здорові!

В’ячеслав Гребенюк