1981 р. - закінчив радіофізичний факультет Харківського державного університету за спеціальністю «Радіофізика та електроніка».
1989 р. - захистив дисертацію та здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук.
1981-1996 рр. - працював у науково-дослідних підрозділах Харківського державного університету, пройшовши шлях від інженера та молодшого наукового співробітника до старшого наукового співробітника, керівника НДР та головного конструктора ДКР.
1996-1998 рр. - навчався в докторантурі НТУУ «КПІ».
1997-2001 рр. - працював старшим та провідним науковим співробітником Інституту радіофізики та електроніки ім. О. Я. Усикова НАН України, де керував конкурсними науково-дослідними темами.
1999 р. - присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника.
1999 р. - розпочав викладацьку діяльність у НТУ «ХПІ» на посаді доцента кафедри системи інформації; у 2005–2025 роках — професор кафедри.
2001 р. - забезпечив практичну реалізацію та відкриття спеціальності «Телекомунікаційні системи та мережі» на кафедрі системи інформації НТУ «ХПІ» у 2001 році. Проєкт втілено за ініціативи проректора, професора В.О. Кравця (НТУ «ХПІ») та за організаційного сприяння проректора, академіка НАН України М.Ю. Ільченка (НТУУ «КПІ»).
2017 р. - присвоєно вчене звання професора НТУ «ХПІ».
з 2025 р. - професор-консультант НТУ «ХПІ».
з листопада 2025 р. - професор кафедри штучного інтелекту ХНУРЕ.
Розробив і викладав понад 20 університетських навчальних курсів у галузях штучного інтелекту, інформаційних технологій та телекомунікацій. Серед розроблених авторських курсів — «Теорія творчих процесів та її прикладення», «Обчислювальні методи аналізу інформаційного простору», «Теоретичні основи комунікації», «Моделювання впливу інформаційного простору на інтелект соціуму», «Теоретичні основи біоетики»
У ХНУРЕ викладає дисципліни «Системи розподіленого штучного інтелекту», «Методи Data Mining у системах кібербезпеки», бере участь у викладанні «Мультиагентних систем та технологій». Автор нового навчального курсу «Штучний інтелект у задачах інформаційної безпеки».
Академічна та громадська діяльність, спрямована на підтримку демократичного розвитку, євроатлантичної інтеграції України та підвищення обізнаності у сфері національної інформаційної безпеки через експертні виступи, публічні лекції, медійну та науково-популярну діяльність.
Професійне наукове консультування та дослідницька співпраця з міжнародними IT- та AI-компаніями.
Основний сучасний науковий фокус— штучний інтелект, когнітивна безпека та AI-опосередкований інформаційний вплив; аналіз масштабних когнітивно-семантичних маніпуляцій у цифрових середовищах; взаємодія людини та ШІ, включаючи підходи до AI як засобу розширення людських когнітивних можливостей (Second Brain paradigm).
Інші напрями досліджень охоплюють теорію творчих процесів і комп’ютерну творчість, ноогенез штучного інтелекту та його еволюційні моделі, включаючи Environment-Driven Method for AI Noogenesis (EDM-AIN), експертні системи, AI-кероване еволюційне інженерне проєктування, мікрохвильову та міліметрову інженерію в телекомунікаціях, етику ШІ та біоетику, а також еволюційну теологію.
Досвід керування конкурсними науково-дослідними та дослідно-конструкторськими проєктами у сферах мікрохвильової інженерії, телекомунікацій, інформаційних систем та штучного інтелекту.
Лауреат програми Генерального секретаря NATO Manfred Wörner Fellowship у галузі інформаційних технологій та штучного інтелекту (2000), НАТО, Брюссель.
Учасник Українсько-Американської комісії з питань науки та технологій у рамках ініціативи «Кучма–Гор».
Міжнародний науковий рецензент та експерт-оцінювач для академічних журналів, зокрема видань, індексованих у Scopus та Web of Science, науково-дослідних організацій та наукових фондів.
Учасник близько 55 міжнародних науково-технічних конференцій.
Грамоти та подяки за міжнародну експертизу та наукове рецензування (Багаторічне визнання).
Грамота Спільного відділення IEEE у Східній Україні за наукову публікацію (1997 р.).
Нагрудний знак «Винахідник СРСР» за інженерні інновації (1991 р.).
Медаль «Доброволець» за участь в обороні міста Харкова (2022 р.)
Автор і співавтор більше ніж 230 наукових і навчальних праць, зокрема більше ніж 30 публікацій, індексованих у міжнародних базах даних Scopus і Web of Science, більше ніж 70 одноосібних публікацій та більше ніж 40 праць, написаних у співавторстві зі студентами.
Значна частина досліджень доступна через публічний профіль на платформі ResearchGate; наразі триває систематична робота з уніфікації та узгодження бібліографічних метаданих, ідентифікаторів автора та даних про цитування для забезпечення їх коректного відображення у глобальному науковому просторі.
Важливим досягненням стала публікація офіційного редакційного уточнення в авторитетному міжнародному журналі «AI & Society» (Springer Nature, 2026), яке офіційно закріпило концептуальний пріоритет автора в дослідженнях маніпулювання цифровими інформаційними потоками та алгоритмічних загроз, пов’язаних зі штучним інтелектом (DOI: 10.1007/s00146-026-03234-z / https://link.springer.com/article/10.1007/s00146-026-03234-z).
16 патентів та авторських свідоцтв у галузі техніки мікрохвильового та міліметрового діапазонів, зокрема технологій, що знайшли практичне застосування у високочастотних системах оборонного призначення.